Дитяча іграшка – практично єдиний культурний засіб, який вже в ранньому віці стає засобом самостійної дитячої діяльності. Іграшка - це важливий фактор психічного розвитку. Під час гри дитина розвивається, пізнає світ, наслідує і засвоює соціальний досвід. Іграшка є засобом передавання культурного досвіду народу від покоління до покоління.

У сучасному розмаїтті іграшок батькам часто важко зорієнтуватися яку іграшку купити і порадувати дитину щоб вона була безпечною та корисною.

Тому іграшки повинні бути не тільки ідеологічно витриманими, педагогічно доцільними, художньо досконалими, відповідати фізичним та розумовим можливостям дітей, відповідати віку, статі, темпераменту дитини, а також бути безпечними і гігієнічними.

Останнім часом в суспільстві все частіше постає питання щодо якості та безпеки іграшок, які продаються на українському ринку. Більше 80% дитячих іграшок імпортується до нас з інших країн, переважно з Китаю, а до матеріалів, з яких вони виробляються, є теж багато питань. Бо можуть містити хімічні речовини в концентраціях, що перевищують встановлені нормативи.

Найбільшу небезпеку для малюка складають саме матеріали, з яких виготовлені іграшки. До числа небезпечних речовин входять формальдегід, фенол, стирол, кадмій, фталати та ін., дія яких загрожує дитячому здоров’я, в тому числі проявами алергії.

Вимоги та норми безпеки асортименту іграшок та ігор для дітей встановлено ДСанПіН 5.5.6.012-98 (Державними санітарними правилами і нормами безпеки іграшок та ігор для здоров’я дітей), які обов’язкові для виконання і визначають критерії безпеки, нешкідливості для здоров’я дітей та вимоги щодо відповідності віковим морфофункціональним і психофізіологічним особливостям, сприяють гармонійному розвитку і забезпеченню оптимальних умов життєдіяльності дитини.

Відповідно до документа виробники перед введенням іграшок в обіг зобов'язані забезпечити їх відповідність вимогам безпеки, встановленим у цьому Технічному регламенті. Крім того, виробники зобов'язані проводити випробування зразків іграшок, які введені в обіг, розглядати звернення споживачів, вести облік таких звернень, а також іграшок, які не відповідають встановленим вимогам, і фактів їх відкликання.

До переліку увійшли дитячі іграшки, а також вироби, призначені для користування дітьми: гойдалки, велосипеди, ляльки, тваринки, машинки, іграшкова зброя, музичні інструменти, головоломки, конструктори, настільні ігри і навіть карнавальні костюми.

При виборі іграшки для дитини необхідно звертатися в спеціалізовані магазини, які співпрацюють з відомими виробниками. При цьому слід запитати у продавця наявність гігієнічного висновку МОЗ України, де зазначена сфера застосування та медичні критерії безпеки для здоров’я.

Необхідно звертати увагу на такі характеристики вибраної іграшки:

- відсутність запаху, навіть слабкого. Чим сильніший запах, тим більше виділяється летких токсичних хімічних речовин;

- задовільняти вимоги хімічної, біологічної, механічної, конструктивної, акустичної, електричної, оптичної, пожежо-, вибухо- та інших видів безпеки;

- деталі іграшок (ігор), що дотикаються до губ дітей, та брязкальця мають бути виготовленими з матеріалів, що не вбирають вологу та легко дезинфікуються;

- не містить легкозаймистих матеріалів, набивочних матеріалів, що містять тверді або гострі сторонні предмети (цвяхи, голки, металеву стружку, осколки скла тощо), а також не мати гранульованої набивки з розміром гранул 3 мм і менше;

- брязкальця або електронні іграшки для використання у приміщенні не повинні видавати звук гучністю більше 65 Дб, для використання на вулиці- більше 75 Дб, для іграшки (гри), що видає імпульсивний шум в якості ігрового моменту (одинокий постріл)- більше 95 дБА;

- мікроелектродвигуни в іграх повинні мати напругу – для дітей віком до 7 років – 12,0 В, а старше 7 років – 18,0 В;

- захисно-декоративне покриття іграшок повинно бути стійкими до дії слини, поту та вологої обробки, за винятком ялинкових прикрас;

- усі механізми, електронно-оптичні та акустичні прилади повинні правильно і надійно працювати, конструкція збірних іграшок повинна забезпечувати міцність з'єднань, легке і надійне їх функціонування;

- іграшки, що піддаються дії води, не повинні змінювати забарвлення і деформуватися;

- іграшки повинні мати індивідуальну споживчу упаковку: картонну, чи пакети з полімерної плівки. Порушення цієї вимоги найбільш актуальне для м’яконабивних виробів. Придбана на ринку іграшка без упаковки забруднюється, набуває не товарного вигляду;

- продавці не мають права демонструвати на собі іграшки для контакту з ротом, якщо в них немає демонстраційного зразка. Демонстрація іграшок повинна проводитись на виділеному для цього демонстраційному зразку;

Велике значення для іграшок має правильне маркування. Воно повинно бути нанесене державною мовою, легко читатися та не змиватися. На товарному ярлику повинні значитись:

- товарний знак підприємства-виробника або його представника;

- найменування та місцезнаходження виробника;

- графічний попереджувальний символ позначення віку у вигляді кола, в якому намальований контур обличчя та вказана вікова група;

- попереджувальні написи із коротким поясненням небезпеки. Обовязково додається інструкція з експлуатації, схема користування, які надруковані на упаковці, на окремому листі або у вигляді брошури. В інструкції, схемі по користуванню іграшками, іграми або на споживчій упаковці повинні бути вказані правила та види обробки іграшок (ігор)- (миття, чищення, дезинфекція та їх утилізація в разі потреби).

Відсутність маркування – показник нелегального походження іграшки.

Вплив іграшок на розвиток дитини важко переоцінити. Діти проводять в контакті з іграшками чи не більшу частину свого часу. Тому до вибору іграшок необхідно ставитись з належною увагою. Вимагайте у продавця чек та зберігайте його, з’ясовуйте гарантійний термін для іграшки(ігор), зберігайте упаковку та етикетку.

В іншому випадку варто задуматися про якість вибраного Вами товару для Вашої дитини.

Основні  напрямки роботи сестри медичної старшої:

 -  Постійний контроль за станом здоров’я дітей;

-  Проведення обов’язкових медичних оглядів дітей;

-  Надання невідкладної медичної допомоги дітям у разі гострого захворювання або травми;

-  Здійснення контролю за організацією та якістю харчування, дотриманням раціонального режиму навчально-виховної діяльності, навчального навантаження;

- Проведення  антропометрії;

-  Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму;

-  Проведення санітарно-просвітницької роботи серед дітей, батьків або осіб, які їх замінюють, та працівників дошкільного навчального закладу

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.
Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.
Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим.                                                       
Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.
Перед сном обов’язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей та натирань, а також може призвести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ноги необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.
Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.
Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу. Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!
Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.
Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.
Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.
Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев'язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.

ПОРАДИ ПО ХАРЧУВАННЮ ДІТЕЙ                     

Другий, третій роки життя - це перехідні періоди, коли харчування дитини поступово наближується до харчування дорослих. Найголовніша умова у всі вікові періоди, аби їжа забезпечувала необхідну потребу у білках, жирах, вуглеводах і калоріях для гармонійного росту і розвитку, що закладає основу здоров'я дитини.

З двох років дещо уповільнюється ріст дитини, але потреба у харчових інгредієнтах (білках, жирах, вуглеводах) висока при малих ще можливостях шлунково-кишкового тракту і нестабільності апетиту.

Необхідно так організувати харчування, щоб використані продукти не сприяли виникненню захворювань. І, як це не сумно, у наш час потрібно виключити з раціону саме ті продукти, які ми досить часто вживаємо, оскільки вони не потребують тривалої обробки. Більшість мам працює, у них не залишається сил і часу на приготування домашньої їжі, тому вони широко використовують полуфабрикати типу сосисок і ковбас, бутербродів і т. ін.

Увага! Харчування школярів з використанням тільки готових продуктів промислового виробництва («продуктів сухого пайка») можливе у виняткових випадках протягом недовгого часу (не більше 2 — 4 тижнів). При цьому рекомендоване вживання молочно-фруктових холодних сніданків: кисломолочні напої і молоко, сир, хлібобулочні вироби, фрукти, соки і вітамінізовані напої.

У харчуванні дітей дошкільного віку неприпустиме використання:    

- кулінарних жирів (маргарини та їх похідні), які містять трансізомери жирних кислот, що сприяють виникненню онкозахворювань;

- сирокопчених м'ясних гастрономічних виробів і ковбас,  у зв'язку вмістом у них великої кількості харчових домішок, у тому числі консервантів, ароматизаторів і ін., а також різноманітних екстрактивних і збудливих інгредієнтів;

- смажених   у   жирі   (маслі)   продуктів,   виробів   (пиріжків,   пончиків, картоплі і. ін.);

- продуктів, що містять екстрактивні і збудливі компоненти: консерви і мариновані овочі і фрукти (консервовані з додаванням оцту); сири гострих сортів;

-  кісткові і грибні бульйони, у тому числі харчові концентрати на їх основі;

- оцту,  гірчиці,  хріну,  перцю гострого (червоного,  чорного) й інших гострих приправ;

- соусів типу майонез або на основі жирової емульсії, що містять оцет, гірчицю або інші гострі приправи (типу кетчупу);

- міцного чаю, кави натуральної, а також інших продуктів, що містять кофеїн і будь-які стимулятори, алкоголь;

- газованих напоїв (наслідками їх регулярного і постійного вживання є захворювання органів травлення; ожиріння; цукровий діабет і карієс; алергія);

-  тонізуючих,  біологічно активних домішок до їжі (БАД),  що містять елеуторокок,   женьшень,   родіолу   рожеву,   інші   аналогічні   компоненти,   що впливають на ріст тканин організму,  а також продуктів, що виробляються за допомогою перерахованих домішок;

- продуктів   на   основі   генно-модифікованої   сировини,   що   містять стимулятори росту (гормони, гормоноподібні речовини) й антибіотики. 

 Увага! Солона риба, солоні огірки (консервовані у банках) можуть використовуватися у харчуванні дітей і підлітків тільки епізодично, не частіше одного разу на 2 - 4 тижні. Дітям можна давати тільки рибу слабкого посолу.

Дітей старших року годують не більше 4-5 разів на добу з проміжками між їжею у 3 - 4 години. Добовий об'єм раціону харчування розподіляється приблизно так: сніданок - 25%, обід - 35%, полуденок - 15%, вечеря - 25%. Останнє годування дитини проводять за 1 - 1,5 години до сну.

Протягом тижня у раціоні дітей дошкільного і шкільного віку мають бути присутні: молоко і молочні продукти (сметана, сир, яйця, творог), вершкове і рослинне масло, м'ясо або риба, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, свіжі фрукти та ягоди, натуральні фруктові соки, овочі, зелень. ( за матеріалами книги «Зростаємо разом. Книга для батьків дітей раннього віку»

                                                           )