Можна сказати, що до психологів всі вже звикли. Ці фахівці допомагають вирішувати особистісні проблеми, проводять психологічне тестування, тренінги, вчать ефективно спілкуватися і вирішувати конфлікти, складають психологічні портрети і характеристики і багато чого іншого. Але все це стосується, в першу чергу, дорослих людей.

А чим же займаються дитячі психологи? У яких ситуаціях батькам може бути корисна, а в яких просто необхідна консультація  цього фахівця? Якщо є якась тривога за свого малюка, візит до психолога допоможе розібратися з ситуацією і з емоційним станом дитини об'єктивно. Виявити причини виникаючих труднощів, якщо вони є. Врешті-решт, адже не вважається чимось негожим відвідувати стоматолога для перевірки і необхідної профілактики. Чомусь про психологів  іноді зберігається така думка, що візитом до цього фахівця підтверджують свою «ненормальність». Це, звичайно ж, не так: психолог, взагалі, за визначенням, працює тільки з психічно здоровими людьми.

Капризи, агресія, впертість дитини і почуття безпорадності у батьків. Цілком природна реакція - звернутися до фахівця. І це справді може допомогти. Психолог допоможе розібратися в суті виниклих труднощів, підкаже виховні прийоми, а при необхідності позайматися з дитиною, щоб допомогти йому подолати непростий період.

Отже, ці або якісь інші причини привели  вас до думки про звернення до дитячого психолога.

• Психодіагностика

Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей. Фахівець може попросити вашої дитини щось намалювати. Може пограти з ним в захоплюючу гру - насправді ж за допомогою цих процедур збере необхідні дані.

• Розвиваючі заняття

За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам'ять, посидючість, логічне та образне мислення - в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для самих різних вікових періодів. Найчастіше, що розвиваючі психологічні заняття проводяться відразу з групою дітей, і в такому випадку дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, сприймати соціальні норми.

• Корекційно-відновлювальна робота

За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована  робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина перенесла сильний стрес : втрату близьких, фізичне або психічне насильство і т.п.

Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія (спеціально організовані заняття з піском). Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія (заняття з застосуванням спеціальних психотерапевтичних казок як готових, так і складаються в ході взаємодії дитини з психологом). Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках спеціаліста потужним засобом допомоги.

• Консультування батьків та сімейне консультування

У психологів є така відома аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці. Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

Наступним напрямком роботи є просвітницький – регулярні виступи на батьківських зборах, та розміщення цікавої психологічної інформації у інформаційних куточках кожної групи та на веб-сайті ДНЗ.

Мета: підвищення психологічної культури вихователів і батьків, забезпечення інформацією з психологічних проблем, формування запиту на психологічні послуги.

Сьогодення ставить нові вимоги до дошкільної освіти та до кожного вихователя. Педагоги мають бути творчими особистостями, новаторами ідей, постійно підвищувати свій професійний рівень. А допомагати їм у цьому, надавати психологічну та методичну підтримку мають спільними зусиллями психологічна служба та адміністрація ДНЗ.

Індивідуальні консультації – це надання конкретної допомоги дорослим, які спілкуються з дошкільником. Завдання психолога в процесі консультування полягає у наступному:

- в усвідомленні дорослими та дітьми природи їхніх утруднень,

- в аналізі й розв’язанні психологічних проблем, пов'язаних із особистісними особливостями, життєвими обставинами в яких розвивається людина, взаєминами в родині, у дружньому колі, у дошкільному закладі тощо;

- у формуванні нових установок і прийнятті власних рішень.     

   Початок відвідування дитиною дитячого садка є новим етапом в її житті.  Адаптація    до нових соціальних умов у всіх дітей протікає по різному, а часом дуже болісно. Коли  дитина вперше приходить в дитячий садок,  відбувається серйозна перебудова всіх його відносин з людьми,  зміна звичних форм життя. Ця різка зміна умов існування може супроводжуватися важкими переживаннями, зниженням мовної та ігрової активності, а нерідко позначається і на здоров'ї дитини.

  Для дитини, яка не відвідувала дитячий заклад,  незвичним є все: відсутність близьких,  присутність незнайомих дорослих, велика кількість дітей, новий розпорядок дня і т.д. Звернення персоналу з дітьми також різко відрізняється від того, до якого вони звикли вдома . Нова обстановка виводить дитину з рівноваги і нерідко викликає у нього бурхливі реакції.

   Прийом нових дітей в групу пов'язаний з деякими труднощами і для вихователів. Не завжди їм, так само, як і батькам, вдається полегшити процес звикання дітей до умов суспільного виховання . Найчастіше це пов'язано з тим, що до групи відразу приводять кількох новачків, і всі відразу постійно потребують уваги і ласки .

  Тому  необхідна умова успішної адаптації - узгодженість дій батьків,  вихователів та психолога.

 У випадку, коли дитина не справляється із завданням адаптації до нових умов через певні причини, ми можемо спостерігати симптоми важкої адаптації.

 До них відносяться:

• порушення позитивного емоційного стану дитини;

• дитина багато плаче, прагне до емоційного контакту з дорослими або, навпаки, роздратовано відмовляється від нього;

• дитина випробовує складнощі зі встановленням контакту з іншими дітьми;

• порушення апетиту;

• порушення сну;

• хворобливо протікає розлука з рідними;

• знижується загальна активність;

• загальний пригнічений стан.

1. В першу чергу, дорослі повинні познайомитися з педагогами-вихователями.

2. Приблизно за місяць можна починати готувати дитину психологічно — розповісти про те, що таке дитячий садок, хто туди ходить, що там відбувається, бажано, якомога частіше гуляти біля нього, щоб малюк звикав до території. Батько може поділитися з дитиною власними позитивними спогадами про перебування в саду. Проте одночасно з цим потрібно не «перегнути палку» — не варто дуже часто акцентувати увагу на майбутній події, що може викликати у дитини страх і невпевненість у власних силах.

3. Можна пограти з дитиною в гру «Дитячий садок». Роль малюка може виконувати або він сам, або яка-небудь іграшка. Покажіть йому в грі, як можна познайомитися з однолітками, як вступити в гру. Хай в грі дотримується ритм життя в дитячому садку: лялька снідає, робить зарядку, гуляє, обідає, лягає спати. Корисно продовжувати гру і тоді, коли малюк почне ходити в садок. У грі вам буде простіше прослідкувати, які проблеми і труднощі він випробовує, допомогти йому справитися з ними.

4. В тому випадку, якщо дитячий садок знаходиться поблизу будинку, в майбутньому дитячому колективі у дитини, напевно, знайдуться знайомі діти. Саме з ними вона і спілкуватиметься в перші декілька днів — до тих пір, поки не знайде собі нових друзів. В тому випадку, якщо групу не відвідує жодна дитина, яка була б знайома вашому малюкові, краще наперед познайомити його з ким-небудь з дітей. Це допоможе їй швидше налагодити спілкування в колективі.

5. До режиму дитячого садка необхідно підготуватися також завчасно — зазвичай дітей приводять до 8-9 ранку, а забирають до 19 вечора, тиха година — з 13 до 15. Далеко не всі діти звикли прокидатися в 7 ранку, тому перебудовуватися під новий лад потрібно починати як мінімум за 2-3 місяці. Вкладати дитину спати у вечірній час краще в 21.00.

6. У перші декілька днів, у жодному випадку, не слід залишати дитину більш, ніж на 2-3 години. Спостерігаючи за її реакцією, можна поступово збільшувати час перебування в дитячому садку. Рекомендації психолога наступні — близько тижня забирати дитину з садка до денного сну, далі (при нормальному стані малюка) близько тижня — відразу після сну, а вже потім можна залишати на вечірню прогулянку. Як правило, в перші дні діти втомлюються як психологічно, так і фізично, тому, при нагоді, добре влаштовувати «розвантажувальні від садка» дні – один — два дні в тиждень залишатися з ним удома.

7. Їжа в дитячому саду відрізняється від домашньої, тому батькам варто завчасно підготувати дитину, привчаючи її до звичайної і здорової їжі — супів, каш, салатів і т. д. Якщо Ваша дитина не відрізняється хорошим апетитом, варто наперед поспілкуватися з вихователем — у жодному випадку не слід насильно примушувати дитину їсти.

8. Варто наперед привчати дитину до самостійності і навичків самообслуговування. Зовсім маленьким дітям допомагають одягнутися вихователі, в більш старшому віці дитина повинна вже дещо уміти і сама. Безумовно, навички самостійності виробляються не відразу. Проте в звичному домашньому середовищі дитині буде набагато простіше навчитися надягати колготки, застібати ґудзики і т. д. Необхідно навчити дитину їсти самостійно (з 1,5 року), пити з чашки, мити руки, користуватися горщиком, самостійно гратися іграшкою. Якщо малюк вдома зазвичай засинає за умови колисання і з соскою, до вступу в дитячий садок від цього його треба поступово відучити.

9. Збираючись в дитячий садок, можна, і навіть потрібно, дозволяти дитині брати з собою деякі іграшки, щоб вона принесла туди «частинку» рідної оселі. Хай іграшка ходить з дитиною в дитячий садок «щодня» і знайомиться там з іншими іграшками. Розпитуйте дитину, що з іграшкою відбувалося, хто з нею товаришував, хто кривдив, чи не було їй сумно (дітям легше говорити про свої відчуття від імені іграшки).

10. Під час прощання з мамою часто дитина починає вередувати — тримається всіма силами за маму, іноді навіть голосно кричить, ридає і влаштовує істерики. Потрібно спокійно поцілувати малюка, помахати йому рукою і «передати» до надійних рук вихователя (якщо вона сама відмовляється йти). Зазвичай, діти, особливо ясельного віку, плачуть хвилин 5-10 і заспокоюються. Залишаючи дитину, головне — не зникати раптово. Дитина повинна бачити, що мама йде і потім прийде. Потрібно детально пояснити дитині, що вона зараз робитиме: «Ти зараз пограєшся, поїси, поспиш, а я поки піду до магазину, куплю тобі що-небудь смачне. Потім ти прокинешся, а я вже за тобою прийшла».

11. У перші декілька днів дитина відчуває себе в дитячому саду скуто. Постійна заборона емоцій може привести до нервового зриву, тому в період адаптації дитині просто необхідно «випускати» емоції в звичній домашній обстановці, що не викликає скутості. Не лайте її за те, що вона дуже голосно кричить або швидко бігає — це їй необхідно.

12. Коли дитина знаходиться поза дитячим садком, батькам потрібно прагнути присвячувати їй якомога більше часу — гуляти, грати, розмовляти.

13. Будьте у контакті з вихователями — цікавтеся поведінкою дитини в садочку, її відносинами з дорослими і однолітками, обговорюйте проблеми, що виникають.

  Зазвичай дитина звикає до нових умов протягом 2-3 тижнів. В цей час вона може стати капризною, погано спати, плакати, коли бачить батьків. Пройде небагато часу і вона звикне до нового спілкування. Іноді адаптація буває складною і тривалою, тоді дитина поводиться агресивно або, навпаки, відчуває себе пригнічено, або малюк погано себе почуває, довго не засинає, відчуває страхи, прокидається з плачем. У такому разі краще звернутися до психолога або дитячого психотерапевта. Якщо Ви помічаєте, що в спілкуванні Ваш малюк надмірно сором’язливий або конфліктний, не може розлучатися з Вами, і ці риси стали стійкими, краще звернутися до фахівця. Психолог допоможе визначити причину такої поведінки і справитися з проблемою, або скерує на консультацію до відповідних фахівців при потребі.

-  Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

-  Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

-  Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

-  Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

-  Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

-  Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.

-  Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

-  Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.